Екранізація

 

Екранізації стали нормою сучасного кінематографу, і в цьому є сенс — навіщо вигадувати історію з нуля, якщо все вже придумано до нас? Залишилося тільки перекласти текст з літературної мови на мову кіно. Але часто режисери стикаються з жорсткою критикою фанатів книжкової версії, адже на їхню думку це все "не канон" і "краще б взагалі не було фільму". Чому це відбувається?

По-перше, канонічною екранізація і не повинна бути, адже існують різні види екранізацій:

•  Той самий "переклад на мову кіно" (тобто повне відтворення літературного першоджерела на екрані),
• Адаптація: пристосування твору до нових умов (час, культура). До речі, люди, які "шарять за кіно", можуть десь тут кинути в мене капцями, адже драматургія — наука не точна, і я знаю, що типи екранізацій можуть поділяти інакше, але мені подобається саме так. 
• За мотивами: вільне тлумачення книги зі збереженням основних ідей.

Екранізація за мотивами — настільки широке поняття, що туди одночасно може входити Шерлок від BBC та Доктор Хаус (так-так, режисери Хауса списали образ героя саме з Шерлока). До речі, режисер британського Шерлока вважає його саме екранізацією за мотивами, особисто для мене це адаптація. Так, сподіваюся, з цим розібралися — три типи екранізацій, і саме від різновиду залежить ступінь наближення до першоджерела.

По-друге, банально, але причина в обсягах. Наприклад, Гаррі Поттер — це немаленька історія, яку складно вмістити в повнометражний фільм. Десь наприкінці зйомок до режисерів дійшло, що з однієї книги можна зробити дві кінострічки, але не кожному вистачить на таке бюджету (хоча всі ми знаємо і протилежні історії, коли з тоненьких книжок робили довге кіно).

Ну і третє (а за важливістю, напевно, перше) — це, звісно, сприйняття читача. Чим книга краща за фільм? Звісно тим, що під час читання людина сама стає режисером власного кіно, яке відбувається лише в її голові. У кожного з нас є своє уявлення про героя, про злодія та про красу в цілому. Хтось побачить в Гаррі Поттері риси свого однокласника, комусь Герміона буде здаватися ботаншою, а комусь навпаки дівчинкою, у якої немає гальм. Можливо, хтось побачить в Моріарті британську шляхетність та купу психологічних травм, але для когось він стане героєм без принципів та моралі. 

Коли режисер знімає екранізацію, він (частіше за все, але не завжди) буде намагатися показати не своє особисте бачення, а якусь більш-менш загальну картину (якщо це кіно для масової аудиторії), але абсолютно всім дуже важко догодити, тому критика екранізацій неминуча.

Незважаючи на це, екранізація залишається важливим елементом культури і дозволяє новим поколінням відкривати для себе класичні та сучасні твори в новому світлі. Важливо пам'ятати, що кожна екранізація — це унікальний погляд режисера на історію, і навіть якщо вона не завжди збігається з нашим баченням, це всеодно захоплююча подорож у світ улюблених книг.