Дорога.

Кристина збиралася після важкої сесії додому: купа речей безладно окружали її немов хвилі океану, які врешті решт накриють. Дівча оптимістично намагалося впхати весь цей мотлох в сумку, проте задача ця була не з легких. Раптом роздався телефоний дзвінок. Дівчина роздратовано взяла слухавку. 

- Мам,я збираюся, не заважай….Ой,та нічого я не забула, не починай. 

Врешті решт двобій з валізою закінчився перемогою, та всі вкрай важливі речі опинилися в середині. 

Кристина взяла телефон до рук.

- Ало,можна будь ласка замовити машину. Проспект миру, дім 18, 1 під’їзд. До залізничного вокзалу. Оплата готівкою.

Поки дівчина роздивлялася себе в дзеркало, звук смартфону знову пролунав. 

- Так, я вже вихожу -  сказала студентка вже 2 курсу, взяла валізу та вийшла з квартири. 

За дверима почувся слабкий сигнал виклику та дзвонкіт підборів, які стрімко наближалися до дверей. 

Ключ повернувся та в кімнату забігла Кристина. 

- Мам, дякую, як я могла забути  - Сказала вона та взяла ноутбук, який лежав на столі. 

Сумка для ноутбуку проїхалася по столу. Роздався глухий удар. 

Кристина вибігла з кравтири та не звернула уваги. 

На підлозі лежав розгорнутий гаманець, з якого стирчали білет, гроші, картки та пластиковий паспорт.